НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна
Тато надавав менi таких оплескiв нижче спини, що вистави на певний час довелося вiдмiнити – з технiчних причин. … I раптом ззаду, з-за моєї спини простяглася рука з порцiєю морозива. … Нарештi одважився i, спинившись бiля найнепримiтнiшого з вигляду дiдуся, який куняв на розкладному стiльчику, тихо сказав: –