Результати пошуку слова: Спин

ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»

Posted on by / 0 Comment

Вітер віяв Маркові в спину і полегшував йому ходу. … проте він, уже не спиняючись і не озираючись, попрямував до дверей, витер ноги об камінні східці й увійшов у сіни. … Марко пообіцяв зробити це згодом, а поки що пішов до перевернутого старого каюка, де сиділа в купальному костюмі, спиною до сонця, Люда.

Біблія – Старий заповіт

Posted on by / 0 Comment

2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. … 4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. … 10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

Залізняк, помітивши гарненьку дівчину, що не відривала від нього погляду, спинився й, на превеликий страх її й збентеження, заговорив до неї. … Схвильований, приголомшений, він мовчки спинився посеред келії. … На почесному місці, ближче до іконостаса, сидів у глибокому кріслі з високою спинкою сам ігумен печорський.

Спиняка

Posted on by / 0 Comment

спиня́ка – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний спиня́ка спиня́ки родовий спиня́ки спиня́к давальний спиня́ці спиня́кам знахідний спиня́ку спиня́ки, спиня́к орудний спиня́кою спиня́ками місцевий на/у спиня́ці на/у спиня́ках кличний спиня́ко спиня́ки

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

Зіпершись на спинку крісла, А. … Канае перевернувся на спину й підтягнув ковдру до самого підборіддя. … Того дощового дня на художній виставці було мало відвідувачів – тільки іноді за спиною хтось проходив до іншого залу. … РАНОК Як завжди під кінець січня, надворі дув пронизливий холодний вітер і штовхав Канае в спину.

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

Спинилися десь аж на серединi. … Ми втратили пильнiсть i не тютьки, що в нас за спинами робиться. … Тулячись спинами до самих бур’янiв, ми боком проходимо повз дiда i, як тiльки минаємо його, щодуху бiжимо. … Ми, заклавши руки за спини, як арештанти, допленталися за ним. … Проскочив город i бiля кривої грушi спинився.