Євпраксія – Загребельний Павло
Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. … Журина співала таке: “Ой поїдьмо, брате, свічок купувати. … Співали про якесь гірське царство, куди не залітають вітри й де не плющать дощі, такі остогидлі в долинах.