Skip to content чи не такою довгою вопа станс, як оті стрічки, що їх колись козак дарував своїй нарече-пій? …
А взагалі був неговіркий, більше мовчав, станс, було, й дивиться, як після дощу ми, хлопчаки, нетямлячись від захвату, гасаємо по калюжах, по залитій дощовою водою траві. 