МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
А степ?.. … У двір піду – старого недовгого віку коротати в неволі… покину вас… Усе покину: степ, овець… Лиска-сердегу… – … Степ, привілля, – … знову в Грицькових руках звивалась коса, як та гадюка, по рівному степу. … Там стояло невеличке сільце, або краще – невеличкі хутірці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу.