МИРНИЙ Панас – Голодна воля
То, наче добра сестра, стиха підходила до його і тихо шепотіла: чого ти журишся, Федоре? … Вона тільки стиха реготалася. … До світа – і вітер нас не здожене. … Там, де солов'ї щебетали, тепер вітер, наче голодний вовк, виє. … Дворецький, пустивши двері, попер, як вітер, нагору. … У церкві, наче у вусі, зразу стихло.