Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
І стихло все… … Стоїш, бувало, на варті — ніч, осінь, вітер…. … Ти, мой, не дуже мені вір, не каже поет правди у своїх віршах, що нібито вона щезла, як повітруля, і стих її голос. … чорне волосся куйовдив вітер. … і люди прийдешні теж побачать, як вітер віє у малиннику й вигойдує на стовбурці гніздо. … обізвалася стиха.