Результати пошуку слова: Стон

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

Но не заглушить вже стону Грохіт каретних коліс. … Тож не цурайтеся, що стони Часом крізь пісню ся прорвуть; Се ж серць терплячих міліони В тій пісні дружним боєм б’ють. … під панською руков дрижало, стогнало стоном все село. … Я довго, пильно слухав стону твого І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш: Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Груди їй рушив глухий стон. … З поміж корчів ледве чутно долітали якісь дивні звуки: не то стони, не то голосні зідхання. … Стони, важкий сопух… … “борюся” штучно стонченим і дійсно зхвильованим голосом. … За дверима почувся вдар і було чути, як господар із глухим стоном впав на землю.

МАЙН Томас Рид – Вершник без голови

Posted on by / 0 Comment

Тут може вжалити і отруйний тарантул, і скорпіон, а отруйна стонога лише проповзе по шкірі людини – і вже спричинить гарячку, яка може призвести до смерті. … Розділ VIII СЛІД ОТРУЙНОЇ СТОНОГИ Коли із змією було покінчено, скрізь довкола відновився мир і спокій. … –  Слід отруйної стоноги.

ЛАО Цзи – Дао-Де-Цзін

Posted on by / 0 Comment

Необхідно стоншувати свідомість. … Людина, стоншивши себе[17] до стану Де, – … Людина, стоншивши себе до стану Дао, – … Найвище Стоншення – одна з найважливіших властивостей Дао. … Збереження стоншення свідомості визначає істинну могутність. … Він стоншений свідомістю – і міцно злитий з Дао.

УЕЛЛС Герберт – У безодні

Posted on by / 0 Comment

А негр сказав, нібито його вкусила стонога. … Через якусь стоногу! … Видко, той, котрого вкусила стонога, геть очманів від отрути й моєї прочуханки, – … Я оглянув мертве тіло, дійшов висновку, що то був укус змії, скорпіона або невідомого різновиду стоноги, й викинув труп за борт.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

О если б стон моей печали И звук заржавленных цепей, Святые ветры, вы домчали На лоно родины моей И в мирной куще повторили, Где мой отец и мать моя Меня лелеяли, любили! … И у забытой сей ограды Они ее не пощадят; Они готовы растерзать Ея дряхлеющие руки… Для их невнятен стон разлуки, Чужда им матери любовь.