ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат
Ноги загрузали в болоті, вода цівками струменіла в порожню могилу. … Він дивився зі свого місця у вікно, більше вгадував, ніж бачив чорну масу річки, яка невпинно струменіла вздовж свого русла, на одному березі згромадилися будівлі міста, стрілою здіймалася в небо катедра, а над усім цим пливли хмари.