Skip to content Він усе боявся, що цей сон скінчиться, щастя розвіється, як дим, і він знову почує стукіт батькового шевського молотка в темній, вологій хатині, і скарги матері на дороговизну сойових бобів, і голодний плач менших дітей. …
Горєлов був тепер переконаний, що це не галюцинація, не шум, не стукіт крові в голові, як йому досі здавалося. Більше, він навіть постукав, бо вона виразно почула й стукіт. …
Так бувало щоночі, і весь час вона хвилювалася, а коли долинав знайомий стукіт у вікно, хутко зіслизувала з постелі й бігла відчиняти. …
Здавалося жінці, що той ніжний його стукіт, пестощі й навіть збудження – лише марення, солодке, але й важке, п’янке, але похмільне. 