Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment маму вдолині я дурила, не сказавши по правді, чого йду в ліс, тому і сумління все здержувало… — … заговорило в нім сумління.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки Posted on by / 0 Comment "Чи моє сумління буде чисте? … Сподіваюся, що й надалі, все життя робитиму так, як велить сумління".
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів Posted on by / 0 Comment – Та це тільки твоє нечисте сумління страхає тебе. … Я мав досить харчів і питної води, і сумління мене вже не мучило за дезертирство з форту, бо ж мені пощастило оволодіти шхуною, про що годі було й мріяти.
БРЭДБЕРИ Рэй – Марсіанська хроніка Posted on by / 0 Comment “Чи моє сумління буде чисте? … Сподіваюся, що й надалі, все життя робитиму так, як велить сумління”.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment То вам, панове, правдиво, під сумлінням, кажу і людьми те освідчу. … І теж вона признала під сумлінням,- що так було, любилися ми з Грицем, побратись мали…
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Йому трохи полегшало, чіткіше запрацювала думка, але прокинулося й сумління і не давало спокою зі своїми одвічними докорами.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад Posted on by / 0 Comment Та гризоти сумління чатували на нього й тут, у Ретіро, і так болісно точили душу, що він сказав Кетрін: краще він піде посидить у готельному кафе, а вона хай потім приходить туди. … – Дуже дивна річ,- сказав він.- Це питво на смак точнісінько як гризоти сумління.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment Таке чудне освітив у її казанку сонячний промінь, котрий пробив дерево, а може, то був і не промінь, а спис архістратига, але той спис мало поранив її сумління, бо мала його також в інший бік наладноване.
БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment Тільки-но вони з дружиною залишаться без захисту Чорного Майкла, будь-який матрос зможе їх убити, та й сумління Чорного Майкла – річ відносна. … А коли він убивав із помсти або з метою самозахисту, то діяв розважливо, ретельно і без докорів сумління.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Його вело до неї щось, ніби фатальне сумління злочинця, що вертається на місце злочину, і ноги йому тремтіли, бо він ішов сюди як на страту, завмираючи серцем, він і постукав несміливо в заповітні двері.
