МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Мотря утерла рукавом сльози й простогнала… А далі натужилась і, схлипуючи, перериваючи слова, стала казати: «О-о, боже мій!… недурно він все сумний був… мовчав… журився… та все через сон про Дін викрикував… про Хіврю та Грицька… Недурно ж це воно!.. … Такий сум та журба, що аж дивно: як-таки такий молодий парубок, та такий сумний!