Результати пошуку слова: Сум
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
– Що це з вами?- крикнула Маруся, зоставшись вдвох з Ломицьким.- Чого це ви аж зблідли на виду, і чогось неначе сумні? … А в голові молодої дівчини все роєм вилися думи,- одна сумна, друга сумніша. … Коли є на світі честь, сумління, щира любов, то тільки в нас, а не в вас. … Маруся й Ломицький стояли та сумно дивились їй услід.
Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху
– Видно, я довіку не матиму свого собаки,- сумно сказав він. … – Де там…- сказав Малий ще сумніше, бо йому раптом справді здалося, що він сам-самісінький у цілому світі. … Як ти можеш сумніватися? … Мамі не сподобалось, що її тюфтельками прикрашають вежу з кубиків, і вона, звичайно, не мала сумніву, що то все зробив Малий.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці
Але він, на жаль, не дотяг до тої заповітної поділки, коли ти з чистим сумлінням можеш серед будня, не в канікули, сидіти в хаті біля грубки й читати не дочитану вчора ввечері книжку. … Сумніву не було: хлопці внизу. … Тепер уже він не сумнівався: це була жива істота. … уже рішуче сказав Незнайко і з сумом додав: –
Павло Загребельний – Син рибалки
вертілося в мізку, і ставало чомусь радісно і разом з тим сумно, немов від хорошої музики. … з ледь вловимим сумом промовила Варя. … Повз острів повільно проплив буксир з довгою низкою барж, над головою в Гриші впала зірка, прокресливши по небу золоту лінію, потім далеко за вербами почувся сумний крик, що нагадував мукання: «Бу-у-у!