Олекса Кобець – Записки полоненого
Один голосно, спросоння, розмовляв, розбуджуючи сусідів, і викликав нарікання, лайку, стусани від найближчих. … Не помагає й не поможе несподівана добрість моїх сусідів – їм конче хочеться і нагодувати мене ввечорі своїми порціями густих макаронів, що вони їх самі однак не їдять – годуються "з волі" –