Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
не благає, а наче наказує, пошепки наказує вона; руками тягнеться до його холодних рук із синіми застиглими вузликами жил, схиляє голову донизу. … Над ним схилилося усміхнене, щасливе обличчя Марти. … схиляється над ним, як над дитиною, вкладає спати. … Стара дубівка схилялась над нею, притримуючи вінок пишного рожевого цвіту.