Skip to content І він знову кинув оком туди й сюди, і вшир, і вздовж, і вдаль, і зблизька, але все було так само, як досіль – тобто його нерушно, але пильно стерегли. …
– Дай-но сюди! …
А тепер, пане дяче, хутенько вдягайся і кивай п’ятами, бо зараз ота бісова нишпорка Гапка сюди примчить. …
– спитав дяк, ще раз кинувши туди-сюди очима. Ось і дадуть йому чотири свічки, та по дві в передпокій, та в столову, та сюди туди, а скільки ж за вечір згорить? …
– б'є по повітрю; а той, викрутившись, дерчить уже 3 другого боку….Той кидається туди, а сей іде сюди… Ну, просто, бувало, лягають від сміху! …
– Дивись сюди, – – Вона приїздила сюди і хотіла з тобою побачитися, але ти сховався тоді, князю! …
Ницих же він відводить сюди… Він знову звів сокиру, і це був такий удар, що сокира, перебивши колодку, врізалася у мерзлу землю… Цю розмову підслухав я, раб божий Семен, автор цих записок, прийшовши під той час до свого приятеля, кухаря Спиридона. 