Борис Грінченко – Під тихими вербами
Як їде в город, у земське собраніє (бо він же там гласним), то так убереться в сюртука, що пан, та й годі! … Поміркували туди й сюди: мабуть, пристане. … Озирався туди й сюди, чи не вгледить діда, коли несподівано перед себе побачив дивну дівочу постать. … Чого ти сюди прийшов? … А чого досі не приходив сюди?