МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Сонце, наче дiжа, котилося аж по землi, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого промiння, здавалося – земля горiла i яснi язики тiї пожежi вiялися понад нею, сягаючи аж до неба. … Бризки стрибають угору, сягають на голову, осiдають росою на косах.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment – Я ще заграю до танцю,- бадьорив він чугайстра й сягнув по флояру за черес.- Ти ще такої не чув, небоже… Він заграв пісню, що підслухав у щезника в лісі: “Є мої кози!… Є мої кози!…”
СКОВОРОДА Григорій Савич – Сад божественних пісень Posted on by / 0 Comment 4 Шле сирен [144] iз океану Пicню солодко-оманну, Бiдная душа – в розпуттi, Хоче назавжди заснути, Землi не сягнувши.
УКРАЇНКА Леся – Поезiї Posted on by / 0 Comment Не раз до серця глибини сягають хижi руки, а велет спить камiнним сном, хоч терпить лютi муки.
ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана» Posted on by / 0 Comment Один пік, роздвоєний зверху, залитий ранковим світлом, здавалося, сягав до самих хмар блідого високого неба.
Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість Posted on by / 0 Comment Геральдичний дуб роду Сокири не сягає лєґендарної високости.
ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі Posted on by / 0 Comment Він пролягав, скільки сягало око, освітлений рядами ліхтарів, прямо й неухильно розтинав степ і розширявся на півночі в улоговину, мало не півкілометрової ширини.
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment Хатка спустiла на цiлi днi, i як тiльки очима сягнути широкої луки, усюди очi бачили удовиних дiтей, що гралися та бiгали, та тiшилися тамечки.
ГРИМИЧ Марина – Варфоломієва ніч Posted on by / 0 Comment Так-так, металевого ліжка із «сіткою», на якій можна стрибати аж до стелі, ліжка з пуховою периною, яка (коли Ви стоїте на підлозі) сягає Вам грудей; перина, вкрита картатим покривалом, а з-під пухової перини виглядає вишиване простирадло, а точніше, не все простирадло, а широка смуга вишиваних хрестиком…
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment – Він також пише поезії, до речі, що б там не теревенили у тих наших недороблених столицях, зовсім непогані вірші, талановиті… Концепція Миколи є автентичною і, у витоках своїх, сягає прадавніх трипільських традицій степової Аратанії.
