Результати пошуку слова: Сяйво

Осип Назарук – Роксоляна

Posted on by / 0 Comment

В недалеких корчах заблимали м’ягким сяйвом свято-іванські мушки-світляники. … А Єлинське море, гладке мов дзеркало, посріблене сяйвом місячного блиску, віддихало тихо, як великий став під Рогатином… На спомин рідного краю задрижало серце молодої Насті й очі її звернулися до обличчя Божої Матері.

Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі

Posted on by / 0 Comment

Нагорі, в лункій півтемряві вокзального крила, місіс Вільсон пропустила чотири таксі й обрала п'яте — нове авто кольору лаванди, з сірою оббивкою, яке нарешті вивезло нас із громаддя вокзалу в сліпуче сонячне сяйво. … Він чекав п'ять років, купив справжній палац, на казкове сяйво якого зліталися хмари всілякої мошви, —

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Одного разу, коли смеркалось, він побачив те диво: рожево-сріблясте сяйво на крилах, відблиски азіатського сонця. … З того дня завжди, коли доводилося літати в режимному, сутінковому часі, Іван Смола озирався на крила – чекав, коли з’явиться оте неземне сяйво.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Почувши сі слова, Діоней покинув свої фіглі-міглі і швидко почав співати; Амуре, через сяйво Ясних очей коханої моєї Рабом я став у тебе, як і в неї. … Ледве сонячне проміння рожевим сяйвом загорялося, всі вже рушили в дорогу: ніколи ще, здавалось їм, солов'ї та інші птахи співочі так любо не щебетали, як того ранку.

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

Прагнення полинути в зоряну далечінь, в осяйні світи стало невгасимим, ніби сяйво самих зоряних світів. …  Прокинься, Глібе, північне сяйво проспиш! … І не раз світлішало небо на півночі й над рівниною з’являлося м’яке рівне сяйво.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Приманений вогником, здіймає скляний ковпак і, затуливши тремтливе сяйво долонею, береться запалювати погаслі свічки, вчитуючись у роки народження і смерті, імена і скупі написи під емальованими медальйонами зі світлинами тих, чиї рештки знайшли тимчасовий спочинок, щоб, зітлівши, влитись у неперервний колообіг природи.

ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана»

Posted on by / 0 Comment

Небо було у найніжнішому, налитому м’яким сяйвом пір’ї – жовтого, перлистого, червоного, блідорожевого кольору. … І в порівнянні з цим сяйвом берег здавався темносинім, вкритим імлистим покривалом. … Криваве тьмяне сяйво, як і раніше, здіймалося з-за скель.