Результати пошуку слова: Сірома
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
“Какой милый!” Берлин рушив, а Івася Курява покрила… Полічили, що достали, Встали сіромахи, Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом. … Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить, Не знав, нагинався… О боже мій милий! … Тяжко-важко сіромасі Боротись з нудьгою.
Адріан Кащенко – Славне військо
От менший брат на Савур-могилу лягає, Головку склоняє, І вовки-сіроманці набігали, І орли сизопері налітали, В головках сідали. … Менший брат теє зачуває, Словами промовляє: “Вовки-сіроманці, орли-чорнокрильці, Гості мої милі! … Катеринодар, у якому жила козацька сірома, не був Січчю, а був містом, де мешкало жіноцтво.
Тарас Шевченко – Гайдамаки
Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить, Не знав, нагинався… О Боже мій милий! … Одна, серце, на всім світі Хоч ти помолися!» Та й заплакав сіромаха, На кий похилившись, Плаче собі тихесенько… Шелест!.. … Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають.
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда
Жарко було дуже сіромахам. … Думали пробитись, сіромахи, через греблю, та позабивавшись у завали, пропали там, як бджоли в бочці під пасічною довбешкою… Як бджоли карабкаються, тонуть і в'язнуть у густій патоці, як виверне пасічнику бочку важкі та повні забоцні; так вони, сердеги, в'язли поміж гіллям і тонули в багнах.
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Не пізнав розкошів богуславський чесний піп-тімаха, На попівстві жив мов гречкосій-доматор сіромаха. … І по-нашому говорять, Хвалячи Аллаха, Що ясир сей їм дарує Лицар-сіромаха[b]. « … Голошу-співаю, З сіроманцями-вовками Квилю-проквиляю. … Годі, вовці-сіроманці, Труп лицарський рвати: Я живе вам кину серце, Бідолашна мати.
ШКЛЯР Василь – Залишенець
Тільки вовк-сіроманець міг так світити очима, собак і котів тут не водилося, а лис чи куниця давно б дременули з дороги верхівця. … Якийсь час він вичікував, поки сіроманець похопиться й щезне, але той нахабно світив очима, випробовуючи Воронове терпіння. … Тепер Ходя, може, й випустив би сіромаху, та не знав, чи так йому буде краще.