Результати пошуку слова: Та вже ж

КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов

Posted on by / 0 Comment

Вже й так траплялося, що хоч він і прийде, то такий же то смутний, такий невеселий, що й слова від нього не почуєш. … Він мене любитиме, аж поки я вмру; а я вже буду довго-довго жити, бо у щасті… та у вірній… любо…ві…» – … Коли справді, що так його кріпко любиш, то що ж, іди вже за нього… Я хоч і проти ночі, сам піду і приведу його.

КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма

Posted on by / 0 Comment

утру сущу повелю уся устроїти, яко же обичай при такому казусі буваєть, і усе будеть благоліпно; а у Чернігов вже не підемо? … А то на тій неділі, так я вже іменно бачив чорта живісінького, от як я вас, пане сотнику, бодай би здорові були. … Ходімо ж з хати та й поїдемо; а то вже скоро панночка прокинеться.

ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу

Posted on by / 0 Comment

Тепер же, коли небезпека здавалася неминучою, я вже не дивився на неї так безтурботно. … Думка була така правдоподібна, що я вже більше не сумнівався і почав розмірковувати, як же сталося це розмежування єдиної раси. … Кажуть, що життя – це сон, часом дуже короткий, але сон, та інший такий вже не присниться.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена

Posted on by / 0 Comment

Думки його полинули десь далеко, вернулись в ті давніші часи, коли і його тривожили ті самі свіжі погляди, цікавили його… «Було та минуло – вже й порохом припало й терном поросло,- думав Ломицький,- небагато часу минуло, а вже мені обридло життя, монотонне та безквітне.

Юрій Андрухович – Перверзія

Posted on by / 0 Comment

Я прокинувся від навколишнього ранку з таким жалем і смутком усередині, що вже навіть розплющивши очі, довго залишався непорушним, не в силі стрепенутися і скинути геть цю досвітню непрохану отерплість. … Це схоже на таємну структуру, з якої вже неможливо вийти живим.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Куди вже йому женитися – була думка заробить хоч на весiлля, а тимчасом такий рiк випав, що й хлiба нестане… Сумна повернула додому Маланка й нiкому не похвалилась, що бачила й чула. … Коли ж розплющує очi, стоги вже не тi: вкрились димами, i такi легкi, рухливi.

Олександр Довженко – Україна в огні

Posted on by / 0 Comment

Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої… Ще якісь жалібні слова промовляла Тетяна, біжучи за синами, та вже не було її чути. … Мене життя вже так покарало, що більшої кари й не придумати. … — Так що ти вже воюєш, виходить, за те, щоб одрубати голову своїй жінці, яку ти назвав бабою?

Остап Вишня – Усмішки, фейлетони, гуморески

Posted on by / 0 Comment

З’їли вони цього кабанчика, аж на другий день – знову біжить… Та вже не один біжить, а двоє: один з «Нового життя», а другий з «Нової зорі». … Воно й само має закінчитися, бо дізнаються ж усі колгоспи в районі про таких мандрівних голів, і вже ніде їх не прийматимуть.