Борис Грінченко – Під тихими вербами
хоч воно таки й погано, як люди знають, що брат у Сибіру… … Та й це дарма, бо таки все. … Не сором, ні, не сором покликати до себе людей, хоч би й таких заможних, як оце зараз сидять у світлиці за столом, п'ють, їдять та й про діло гомонять. … — У нас-таки ж! … Воно таки підходило, щоб Денисові вона впала.