Результати пошуку слова: Тато

– дивувався тато. пiдтримав розмову тато i нацiлив на дядечка просмiшку. розглядаючи гостя, безневинно вiдповiв тато. вiдразу ж вiдповiв тато. Тато намiрився щось вiдповiсти, але матiр прошила його невдоволеним поглядом i поставила посеред клунi дубовий, з темними очима ослiнчик.

Тікайте, бо зараз як візьму татову мисливську рушницю і як стрельну через дірку для ключа!» А він каже: «Дурний!» А я кажу: «Од такого чую!» Він злякався й пішов. Потім тато подзвонив Бумбарасову по телефону і сказав: – Тато студентом на ту каланчу навіть уночі лазив і співав там.

Мушу признатися, що дотепер «таке» мені в голову не приходило, і не тому не приходило, що я когось боявся, просто мені було добре й затишно жити під крилом цих всезнаючих, всевмілих і всесильних людей, вони не були мені чужими, я шанував їх, вони воювали разом із моїм татом на фронті, я чув себе з ними покревненим…

Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей – Боссе, Бетан і Малий. Мама вилаяла його за те, що на штанях знов з’явилась дірка; Бетан сказала: «Мала замурза», а тато розсердився, що він пізно вернувся зі школи. Адже тато не знав, що Малий дорогою зустрів собаку.

Для кого пишалися лани, для кого здіймалися стоги, як остаточно не для неї?.. В селі було доволі хлопців, але ні один не мав стільки землі, скільки б вона була бажала, ні один не видавався їй достаточно робучим, чесним і запопадливим. Ти ж не видиш, що я все більше та більше ослабаю, а тато – боже, прости йому гріхи!

тато́ваний – дієприкметник відмінок однина множина чол.

 Я, мама, тато, дiд Грицько i бабуся Галя Здрастуйте! Нiколи б у життi не помiняв його, якби ото любий таточко мiй та не перейшов несподiвано в iнший клас. Познайомився з татом, балакали-балакали, "Реве та стогне" спiвали, те-се, i зацiкавився Iван Михайлович моїм татом.

– Виколядуйте краще моєму покійному татові. Тато… О, вона знала, що оті стрімголов завішені Юрчикові штаненята, певно, добре було видно Господові з неба, бо інакше за що б так тяжко він карав Юр’яну в один день?! – Тато… – Бо вона татова донька. А він коляду за тата наймав… та татовими кістками в гробі кидає від такого сина!

Та минає якийсь час -чорне залізо болю остаточно осідає на дно ріки, і тоді Даруся, підстеливши одну хустку з голови, сідає на камінь. Шум ріки остаточно заспокоює Дарусю – і вона знову вертається до свого безконечного думання. А Славка, поваленого на землю, неначе кнура до зарізу, тримав його тато із якимось приїжджим гостем.