Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Сутеніло надворі, у вагоні по кутках стояла вже темінь.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment Був лютий, приблизно середина лютого, зима, темінь і цілком порожня гуртяга на засніжених пагорбах коло лісу.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Над Києвом меркли зорі, густішала передранкова темінь.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Вона розіклала карти на Чорного Ворона, і жалка темінь, торкнувшись її пучок, підступила до самого серця.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Микола передав мені ліхтарню і, просунувши пальці в щілини, видобув завбільшки з решето брилу, за якою зіяла непроглядна темінь.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Сідалковський вискочив у темінь, навіть забувши сказати своє «Аріведерчі, мадам!».
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Лапата темінь сосен, дюни і біля іржавої купи брухту скулена — знов знаком запитання — постать з непокритою головою, в пурпуровій хламиді…
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Теж дивиться тужними очима в темінь ночі — а куди ж то він пішов?
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Спершу здається, що глибина там, де найтемніше, але зразу ж починаєш розуміти, що ця м’яка темінь – тільки хмари, а космос із його глибинами починається коло берегів та фіордів тих небесних хребтів і простягається в безмежність, де врочисто сяють зорі, як найвищий символ ясності й ладу для нас, людей.
