Skip to content Поряд у хижі червоно жеврів пригаслий, теплий жар вогнища, текло маленьке тепле життя – хтось когось покликав, засміявся, позіхнув, пахло людським духом, теплою шкірою, материнською любов’ю, дитячим сном, і це невинне життя своєю близькістю робило ще темнішою ніч, відсувало зірки ще далі в неосяжну далечінь і висоту. 