Результати пошуку слова: Тепло-Чорний

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Ліс і замок непомітно стали прояснюватися теплою затишною світлицею з пахучою піччю, замигали якісь клопітливі добрі тіні. … –  Дякую за тепло. … Прокотившись кілька метрів, ударився об чорний оскал каменюки і розбився.

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

Дід завів Юрка в хатину, підняв потаємну ляду, показав на чорний отвір. … Наступного дня біля воріт зупинився чорний «опель». … Тепер ти, Юрген, маєш гроші на чорний день. … Земля дихала теплом, вільгістю, почав сіятися дрібний дощ.

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик

Posted on by / 0 Comment

Тільки за білим старомодним парканом у стилі псевдобароко привабливо шумів кошлатий чорний ліс, і від нього на мене покотилася потужна хвиля свіжості й тривоги. … Ніби спала в теплому ліжку в себе вдома. … Саме тоді я відчула, як на мене посипалося невидиме пір'я й огорнуло теплом. … Мені було неймовірно тепло.

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

Холодний піт оросив йому чоло, і ось він, ось – жах, жук отой, що повзе, чорний, лапатий, клейкий, рогатий на десять щелеп, – … Несе в собі запахи: зела й нагрітого сонцем неба, теплої землі й швидких чи й повільних пташок у високості.

Олесь Гончар – Циклон

Posted on by / 0 Comment

Ще вона ніщо, tabula rasa, а звідти привезете на ній спеку тропіків, джунглі, і горе чиєсь, і чорний напалмовий дим. … Вирослий у країні сонця, вигрітий теплом підсонячних скель, повитих лозами виноградними, опинявся тепер віч-на-віч з безмежжям снігів, що обіймали весь простір.

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Posted on by / 0 Comment

 Антисвіт, або чорний світ, був названий ученими Тамасом, як називали океан бездіяльної енергії в давньоіндійській філософії. … Вона посилила приплив повітря в каюту й додала йому свого улюбленого аромату – свіжого теплого запаху нагрітих сонцем африканських степів.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Крутиться оден з одним на своїй скибцi, а сам ходить чорний, як земля… а їсть не краще за того, що нiчого не має… Хазяї!.. … Спiває Маланцi колос, смiється лука раннiми росами, дзвоном коси, кличуть городи синiм сочистим листом, тучна земля диха на неї теплом, як колись маминi груди.