Skip to content Ліда, Ліда, як хотілося б Артемові почути зараз її то лагідний, то насмішкуватий веселий голос, побачити її зеленуваті очі, якими вона може заглядати, здається, прямо в душу, відчути дотик її теплої руки – так, як клала вона ту руку іноді на плече юнака, коли просила його зробити щось для неї. 