ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє
День був теплий, по-справжньому весняний, і я пройшов тією довгою вулицею поміж деревами, відчуваючи тепло від нагрітих сонцем стін, і побачив, що ми досі в тому самому будинку й що все довкола має такий самий вигляд, як і тоді, коли я від’їжджав. … Я вихилив коньяк і відчув, як він теплою хвилею пішов униз по тілу.