РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Був сердитий дуже він, Бо не йшов ти. Фарсадан зрадів, почувши, що принесла вість оця, Відповів: «Я, цар країни, славлю господа-творця, Що прийшов ти, з нами рівний, до такого рішенця. Так промовила: «Дивуюсь, що прийшов ти – суєслів. Поклянімось не зламати нашого братерства й згоди!

ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно

Оскільки для тебе це так важливо, я вирішив, о’кей, я вставлю туди те, шо ти мені надіслав. шо ти помиляєшся». – «Дєд, а ти шо тут був до війни?» – «Та ну шо ти – відказав Дєд, -і чого б то?» – Я не дав Дєду грошей, але далеко не через те, про шо ти подумав. Горджуся, шо ти – це не я». «

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Він ішов тихо, іноді зупиняючись і вдихаючи свіже весняне повітря. Між чотирма корешами були розподілені обов’язки: Тадик ніс відповідальність за військовий порядок — прописував, кому скільки дати шомполів; Северин сідав покараному на голову, щоб не тріпотівся, Андрій сідав на ноги, а Гошка стьобав.

Гнат Хоткевич – Довбуш

— А я бороню… Цес зайда видів нас усіх, жив із нами, то може прибагти шо. Нема чого покликатися на тишовецьку конфедерацію, бо тоді шведи зідрали з нас кунтуші, Москва — жупани, Брандерберг — шапку, Раковиці — чоботи, козаки — штани, отже, тишовецька конфедерація ухопилася за сорочку і врятувала край.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Христина Савівна стверджує, що сорок шостий. Давай, Шурко, в гастроном, будемо хрестити нашого водія. – Я погоджуюсь з усім, що сказав Платон Гайворон,- відповів Макар.- Усі комуністи нашого села погоджуються. Дмитро сидів у кутку, біля дверей, байдуже слухав, що говорили трактористи і шофери.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Пройшов тиждень. їй-богу, брехня… А от що я тобi скажу… Хочеш бути багачкою, ходити у шовках, у золотi? Парубок йшов тихо, похнюпившись, наче провинився в чому або, загубивши що – вiдшукував. По вокзалу пiшов тихий гомiн. –  Я сам за тим iшов. Краще отам, пiд крамницею, сяду – все ж затишок. –  А чого ж ти вистроїв такий затишок.

Семен Скляренко – Святослав

РОЗДIЛ ШОСТИЙ 1 Княгиня Ольга зробила, що замислила, – Не хитрістю, а красою багата, так, так, Малушо, ти робила як жона полянська, і я тобі нічого не скажу, а в мислях подякую. Коли ж прийде моя черга, коли здiйсниться моя мрiя?" РОЗДIЛ ШОСТИЙ 1 Серед бiлого дня над Подольськими воротами нагло пролунали удари в била.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Кімната, куди мене завели, була простора й світла, троє вікон виходили в подвір’я, і якби не гуркіт мотора і грати на вікнах, то могло б здатися, що наглядачі вивели мене поза тюрму в зелений затишок. Ваш Петро Степанович датує їх п’ятимшостим століттям. А що шостий біль — то сільське закляте мовчання.

Анджей Сапковський – Останнє бажання

Дівки намагалися сподобатися грошовитим, одночасно віднаджуючи негрошовитих. — Шо ти там бурмочеш, Тавіку? — З’їсти б шош. Його руки у панцирних рукавицях безвладно опали, шпичастий шолом непевно загойдався. — Перш, ніж вирушити, я питав, чи ви намагалися щось самостійно вчинити проти вашого дідька. — Ти йшов до храму.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Хоч і прикидався він, як усі вони роблять, святим чоловіком і за-гарливим християнином, проте за грошовитими недоумками полював не менше, ніж за грішними недовірками. Коли се так, то пропаду я там задарма, і жива душа про те не знатиме, щоб покарати душогубів. ДЕНЬ ШОСТИЙ С.