Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Тулив його ніжним рухом до себе, водно промовляючи та проклинаючи, щоб той ворог, що збаламутив його матір, довів до оцього нещастя, не діждав ніколи станути перед господа бога… а тинявся вічно в злиднях і журі… в голоді і холоді по світі. … і через те за кару тиняються, мандрують споконвіку по світі.