Результати пошуку слова: Тихенько

Ступай навшпиньках по дзеркальному мармурі підлоги, швиденько, боком просунься поміж колонами, в яких одбивається твоє напружене, пригнічене обличчя, пірни тихенько в оксамит і шовк глибокого фотеля й сиди нишком, загублений, малесенький. Хтось тихенько рипить дверима. засісти на лаві й тихенько, жадно ждати.

Потім, зустрівшись з його поглядом, тихенько закрив Біблію, немовби вичитавши у тім погляді, що він тут зайвий, – так і не дочитавши про сад Гетсиманський, шмаркнув носом і тихенько вийшов; кивнув мовчки всім на прощання – власне ні до кого – до старого Чумака на покуті, бо всі були зайняті чим іншим.

Трапляється, часом тихенько заплаче, Та й то не од того, що серце болить: Що-небудь згадає або що побачить… Та й знову за працю. Козацьке панство походжає В киреях чорних, як один, Тихенько, ходя, розмовляє І поглядає на Чигрин. і тихенько У лісі сховались. І тихо, Тихенько співала: «Кажуть люде, що суд буде, А суду не буде.

– покликала тихенько. Мати ж і оком на нього не кинула, нещасного й малого, в майці й трусах, отут, у цьому сірому прочілі, тож він гукнув до неї тихенько, ледь розтуляючи вуста. Очі його були розширені, і, коли повернулася до нього, Галя згукнула тихенько. – тихенько гукнула вона.

– Тiльки тепер тихенько–тихенько, – Але це iшла не тiтка Дарка, бо в дверi хтось тихенько постукав. простягла батьковi глечика i вже зовсiм тихенько прошепотiла: – – А я тихенько сказала: "Спасибi, дядьку". Ось вона зупинилась, пригнулася до землi й тихенько скрикнула.

Поринувши в невиразні й солодкі мрії, такі незвичні для його вдачі, тихенько стискаючи жіночу руку, що зачарувала його своєю довершеною красою, він у напівзабутті слухав шелест легкого нічного вітерцю в липовому листі і далеке гавкання собак коло млина на березі Ду. Це вже занадто,— сказав тихенько якийсь чоловік своєму сусідові.

Балабуха причинив двері, знов постояв в сінях, подумав і тихенько одчинив двері в ліву руку. Квітки й гарні панни – мені принада,– сказав тихенько Бонковський, виходячи за Олесею в сіни. Балабуха з сватами приїхав додому, й Марта тихенько на вухо розказала Балабу-шисі, що Олеся виробляла на заручинах з паном Бонковським.

Дерево слухало пташок, а далі тихенько попрохало : – А на вухо ведмедикові той тихенько шепнув ось що: – – обурювалася Маша і тихенько зітхала. І ось на світанку, коли тільки-но прокинулась золотокоса зоря, він поцілував сонну матір і тихенько зачинив за собою двері рідної хати.