Результати пошуку слова: Тихенько

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Ступай навшпиньках по дзеркальному мармурі підлоги, швиденько, боком просунься поміж колонами, в яких одбивається твоє напружене, пригнічене обличчя, пірни тихенько в оксамит і шовк глибокого фотеля й сиди нишком, загублений, малесенький. … Хтось тихенько рипить дверима. … засісти на лаві й тихенько, жадно ждати.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

Потім, зустрівшись з його поглядом, тихенько закрив Біблію, немовби вичитавши у тім погляді, що він тут зайвий, – … так і не дочитавши про сад Гетсиманський, шмаркнув носом і тихенько вийшов; кивнув мовчки всім на прощання – власне ні до кого – до старого Чумака на покуті, бо всі були зайняті чим іншим.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

Трапляється, часом тихенько заплаче, Та й то не од того, що серце болить: Що-небудь згадає або що побачить… Та й знову за працю. … Козацьке панство походжає В киреях чорних, як один, Тихенько, ходя, розмовляє І поглядає на Чигрин. … і тихенько У лісі сховались. … І тихо, Тихенько співала: «Кажуть люде, що суд буде, А суду не буде.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

– покликала тихенько. … Мати ж і оком на нього не кинула, нещасного й малого, в майці й трусах, отут, у цьому сірому прочілі, тож він гукнув до неї тихенько, ледь розтуляючи вуста. … Очі його були розширені, і, коли повернулася до нього, Галя згукнула тихенько. … – тихенько гукнула вона.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

– Тiльки тепер тихенько–тихенько, – … Але це iшла не тiтка Дарка, бо в дверi хтось тихенько постукав. … простягла батьковi глечика i вже зовсiм тихенько прошепотiла: – … – А я тихенько сказала: "Спасибi, дядьку". … Ось вона зупинилась, пригнулася до землi й тихенько скрикнула.

Стендаль – Червоне і чорне

Posted on by / 0 Comment

Поринувши в невиразні й солодкі мрії, такі незвичні для його вдачі, тихенько стискаючи жіночу руку, що зачарувала його своєю довершеною красою, він у напівзабутті слухав шелест легкого нічного вітерцю в липовому листі і далеке гавкання собак коло млина на березі Ду. … Це вже занадто,— сказав тихенько якийсь чоловік своєму сусідові.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

Балабуха причинив двері, знов постояв в сінях, подумав і тихенько одчинив двері в ліву руку. … Квітки й гарні панни – мені принада,– сказав тихенько Бонковський, виходячи за Олесею в сіни. … Балабуха з сватами приїхав додому, й Марта тихенько на вухо розказала Балабу-шисі, що Олеся виробляла на заручинах з паном Бонковським.

ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

Posted on by / 0 Comment

Дерево слухало пташок, а далі тихенько попрохало : – … А на вухо ведмедикові той тихенько шепнув ось що: – … – обурювалася Маша і тихенько зітхала. … І ось на світанку, коли тільки-но прокинулась золотокоса зоря, він поцілував сонну матір і тихенько зачинив за собою двері рідної хати.