Результати пошуку слова: Ти

Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій. … –  Що ти там робиш? … –  Ти знаєш, вона мала рацію. … –  Ти що, ще не прокинувся? … Ти ж сам писав про неї.

Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах. … Вже в хатах все поснуло, всюди стало тихо, тільки годинник на стіні цокав, мляво й ліниво гойдаючи маятник. … –  Хіба ж ти не знаєш, що мені не можна пити?

За подвір'ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат і заглядала в двір через тин. … Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці. … Настала така тиша, неначе на всьому дворі не було живої душі. … І знов в дворі і на причілку стало тихо, тихо, аж мертво… … титар добре радить!

Ще одна мить – і почнеться нестримне падіння назустріч загибелі… Ні в постаті, ні в обличчі не було жаху чи відчаю – лише незмірний жаль за тим, чого не судилося здійснити. … Та одного тихого зимового вечора телестіна раптом слшуче спалахнула – і на екрані замерехтіло рівне блакитне світло.

Ще більш угнічувало тишу сердите гудіння бджіл, що пробиралися високою невикошеною травою чи монотонно й настійливо кружляли біля покритих золотистим пилком вусиків розлогої жимолості. … — Це твоя найкраща робота, Безіле, найкраща з усіх, що ти створив, — … — Ти конче повинен надіслати її наступного року на виставку в «Ґровнер».

(З дуже гарного роману) (1) (Розділи в оригіналі не нумеровані) НА СВІТІ ІВА ЗОВСІМ САМА… В густому лісі, де вона вступила з гострим щемінням у серці, з напруженням свіжого тіла й бажань, стояла тиша і вогкість. … Казав він це досить тихо і то тільки в товаристві людей, йому добре знайомих.

Вгатив у неї, кляту, мало не всі чотири тисячі. … Трибуни згори було видно погано, зате від тисячоголосого жахливого ревища наших уболівальників аж у вухах лящало, – … Тільки ж вона не з тих, у кого можна вклепатися по самі вуха. … Чим дорожча школа, тим більше в ній злодюг. … Спенсер завжди кричав, тільки в класі розмовляв тихенько.

– А ти, Іванку, не лізь поперед батька в пекло. … – А ти куди, халамиднику?! … Гавриле, та це ж ти! … Злодійка тицьнула йому гаманця. … Іванко наздогнав його, тихо, з погрозою сказав: – … – Ти… … Ходи й ти з нами, – … Тихо запитав високу: – … Дівчино, чия ти? … І якого біса ти з ними зв'язувався?

повторяв він уперто, з тихим одчаєм. … То відступає змучена й до краю пригноблена, побита морозами, тифом і жахом італійська армія. … Нахмурений, він стояв і замислено дивився услід тим двом смішним «мушкетерам», поки вони не згубилися в сірій лавині. … А тоді підніс чарку високо й промовив тихо, з глибини серця: –

У коридорах порожньо й тихо. … Порожньо й тихо в коридорах. … За дверима тихо. … ох, як же ж ти страждаєш, ох як же ж тобі хочеться бути хоч на крапелюшечку, хоч на сантиметрушечку вищим!.. … Шпінгалет!» Але на наступній перерві Кукуєвицький закліпав волохатими віями, почервонів і тихо сказав: –