Ольга Кобилянська – Через кладку
і через те став я поза моїм урядом[1] маломовним, а товариші й колеги зробили з мене чудака! … Про мене кажуть товариші, що я ще цікавий мужчина… що не одна сімнадцятилітня… Ні. … Тоді… Тоді, як був я ще в академії, як належав до різних товариств, ходив гордий, мов князь, з лентою на грудях, співав, захоплювавсь,..