БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
мабуть, він таки запав в око і в душу маляреві, що той собор розписував. … По якомусь часі з-під столу виліз Васін товариш – той, що видався був Максимові таким похмурим і неговірким. … В нього був сподіваний заступник, в якого він вірив безмежно, як у свого батька, й сподівався, що той його все-таки не видасть на муки.