Ольга Кобилянська – Через кладку
А як ні, то й ми брати є, що її не покинемо, хоч би й що прикре трапилось їй у житті. … як ще колись трапиться тобі така, що не зможеш її і «потім» виробити, то прийди до мене. … Мій пишний гуцул-кінь летів шаленим трапом, потрясаючи від часу до часу своєю густою гривою, а враз з ним летіли й мої думки.