Skip to content Тебе коли я не побачу, То день той і годину трачу, Моє ти щастя, животи; Турн швидче нагле околіє, Ніж, дурень, мною завладіє, Я вся – твоя, і пан мій – ти!» 70Тут Турн без пам’яти схватився, Стояв, як в землю вритий стовп; Од злости, з хмелю ввесь трусився І сна од яву не розчовп: «Кого? 