МАЙН Томас Рид – Вершник без голови
Торкаючись тремтливими стегнами вершків високої трави та обернувшись назад, він невідривно дивиться на непроханого гостя, і в його великих карих очах відбиваються водночас страх і подив. … Ми їдемо як треба. … Вам треба перейти Леону на п’ять миль нижче від форту. … – Мабуть, треба було спитати, як його звуть.