Skip to content …щось типу зараз, зараз, я зараз – і прожогом вискакую через наступні двері, що б не підстерігало мене там, за ними, я ще чую спиною, як він гукає Юрік, не бійся, вони не триперні, але це вже останнє, що я від нього чую, далі мене цілком поглинає тиша, уявляєш, вистачає закрити за собою двері, як раптово все обривається і настає цілковита…