Skip to content Старенький Йоганн, трусячись, озирається — чи не читає ще хто-небудь із ним цього листа, чи не знатиме про рятування честі. …
Ага, аташе дивився, дивився, ага, закоханий, ага, хоче, хоче тебе, хоче, хоче… А сам гидко, слиняво труситься. …
А чого рука дрібно-дрібно труситься на поруччі фотеля? Не гаючи ні хвилини, роздягся, лишившись в самих трусах (в яких він, на щастя, ходив завжди – і влітку, і взимку) і вмостився, де стояв – біля самісіньких дверей, бо більше не було й клаптика вільного місця. …
В цій кімнатці, збиті, як сірники в коробочці, вони мусили чекати кінця трусу. 