Skip to content …посунули слiдом, не знаючи, що почати, а вiн уже лебедiв до тамтих жалiбно: “Рєбята, ну бросьтє, ну отпустiтє, рєбята”, ноги пручалися, смикаючись у повiтрi окремо вiд тулуба, твiй зайчик, шафа двометрова, плiвсь як сомнамбула й знай мимрив – та нi, та де, та нiчо’ вони йому не зроблять, – 