БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX
Так ми в'їхали в низину і потрапили в густі клуби туману. … Раптом переді мною з туману виник обрис якоїсь темної, розкаряченої фігури, в яку я ледь не врізався, і мої інстинктивно виставлені вперед руки вперлися в холодний і слизький камінь. … Час від часу я озирався – палац поступово танув у тумані.