Результати пошуку слова: Тут

— Що тут пробачати… … Десь лютують епідемії, шторми ревуть, розтрощуючи кораблі, а тут така тиша, така сліпучість. … Звичністю, буденністю позначене тут для медичок життя. … — Адже ж Овідій тут бути не міг? … — Дослідники, звичайно, вважають, що не бував він тут, а я щодо цього зовсім іншої думки…

Гадаю, що станція буде десь тут, у цьому районі. …  Гаразд… Але я не впевнений… Я чув, що строк призначено на двадцять третє серпня… Наче від удару електричного струму, Матвій Петрович підскочив і тут же повільно опустився на стілець. … Ми знаємо, що ви тут! … Я їх затримаю тут скільки зможу і піду слідом за вами.

Ось подивіться, я тут нашвидку накреслила план початку печери. … Ліда охоче кивнула головою і тут-таки скоса глянула на Івана Семеновича: а як, мовляв, він ставиться до цього? … Ви мені тут усіх до своєї науки перетягнете. …  Але ж ви й самі не певні, що тут жили саме скіфи? … Ні, все те, що ви тут бачите, малював я особисто, власною рукою.

–  Але й тут прихід цієї форми комуністичного суспільства був неминучий? … Вони вдивлялися в пітьму нічного неба, не вміючи ні пояснити її, ані зрозуміти того, що справжній антисвіт – тут, поряд, чорний і непроглядний, непідвладний приладам, настроєних для виявлення нашого, світлого світу… –

Як тут чудово! … Дружина, Ольга Петрівна, виявилася старанною господинею, і невдовзі їхня скромна квартира стала відома своїм затишком, гостинністю; частенько бували тут давні друзі Петра Антоновича — Старицький, Лисенко, Драгоманов. … Тут завжди святкували Купала. … А недалеко, тут же таки на вигоні» другий купальський стан.

„Як же це я тут опинився? … Інакше я тут згнию”. … Та хіба тут, у Токіо, така вже холоднеча? … Коли її внизу, в вітальні, сварили, вона, засмучена, знаходила тут сховок. … „Але завтра мене вже тут не буде, – … Вона, Мотоко Моегі, вперше за довгий час учора ввечері відвідала його тут, у цій кімнаті.

Чи тут живуть дракони? … – Ми вже тут самі здогадуємося, – … На північному заході відстань між стіною та Головною брамою столиці дорівнювала чотирьом лігам; тут вона була особливо високою та надійною і пролягала по стрімких урвищах понад вузькою при-річною долиною. … Тут не час та й не місце для гобітівських балачок.

Знайти та добути тут козаків вороги не могли, зате прогодуватися запорожцям у Великому Лузі було неважко, бо всі його протоки, озера й лимани аж кишіли рибою, а в лісах водилася сила звірини й птиці. … Тут сталось те, що й торік. … Та тільки тут сталася пригода. … Тут, на сході, межі запорозьких земель дуже часто змінювалися.

Він теж тут, з батьками. … –  Ні, тут і Додік, і Мілка-Анаконда. … Тут занадто добре… і занадто сумно… У трубці запищала морзянка перерваного зв’язку. … Тут головне – аби джезвочка не торкалася металевого денця коритця з піском. … І тут я розреготався так, що Старий навіть образився.

– А чого тут довго думати, дядьку Гавриле. … – Тут і станемо. … Одна тут терлась… … Тут, за балаганом. … Тільки де тут сядеш?  … Ну, парубок тут був. … Ти залишишся тут. … Тут ховався. … Тут лише мирні люди. … Тут на кріслі сидів білий офіцер. … Тут так. … – Чому ти тут? … Як ти узнав, що я тут? … Тут я тобі не помічник.