Ольга Кобилянська – Через кладку
Чудове ти моє блудне світло, що грає зі мною несвідомо, дратує мене, зближається до мене, уходить і оставляє мене з усім тим тяжким і пригнітаючим мене невидимим моїм тягарем, з чого моє мужицтво не годне освободитись ще. … — Ніхто не бере на себе тягаря чи жертви, котра получена з небезпекою власного життя».