Олесь Гончар – Циклон
Звуглена, понурена, мовби придавлена тягарем думки: невже аж так знецінилося людське життя? … І знову багнюка, розгаслі поля, сішни, зігнуті під тягарем кулеметів та бронебійок. … Йшли, причавлені тягарем власної ганьби, повтягувавши голови в плечі, і не сміли глянути в вічі своїм табірним товаришам.