Skip to content Острит тяжко дихав. …
Рушив до сходів, але захитався, тяжко сів на підлогу. …
Але, після року, проведеного в товаристві, зрозумів, як тяжко, коли нема до кого і словом озватися. …
Тяжко зітхнув, шморгнув носом. …
Німир дістав у скроню, закрутився на місці і впав у канаву, тяжко, безвладно. Ліг на ложе, слізьми росить він обличчя осяйне, Плаче, хилиться, тріпоче – так тополю вітер гне; Задрімає, в сні побачить, що кохана промайне,- Затремтить з тяжкої муки, тужно й голосно гукне. …
Тяжко змучившись, знемігши, як од лютої хвороби, Ти знайшов, нарешті, левня незрівнянної подоби. Тяжко ратають люди в Чернiговi, Любечi, Острi… …
За тяжкою роботою у неї не вистачало часу спочити, помрiяти. …
Малуша рук не чула, пiдiймаючи кадi, кошi, дiжки, цебра, у неї вiд тяжкої працi пiдгиналися ноги. …
то княжі вої із жонами своїми й дітьми тяжко працювали, заробляли хліб насущний, щоб дати княже – князеві, собі ж взяти своє.