КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
бліда як стіна, рученята зложила на грудях, тяжко дише і не зможе слова промовити. … та з сим словом мерщій ухопилась за стіл, щоб удержатись, а то зовсім би впала; тяжко-бо їй було відрікатись від свого щастя… – … Звела очиці до бога, а у очицях блиснула сльозинка, здихнула Тяжко, а далі і промовила: –