Результати пошуку слова: Тік-тік
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
Але тікати з гостинної було нікуди, бо Ломицький трохи не заступив їй стежки до дверей. … Марта Кирилівна пригадала, що Бичковський колись не зваживсь з нею тікати та повінчатись. … – І тепер ваша мама неначе зумисне тікає, коли приходю до вас; мабуть, вона мене не любить,-несміливо обізвався Ломицький.
БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі
“Тікай, Спендер! … – Тікай, як ти задумав. … Тікай! … – Тікай! … – Тікай, Спендер! … Це дні сторони однієї й тієї ж долі – ви тікали від неволі, а вона вас випускала; ці протилежні образи сходяться в одному – в бездумності обох варіантів, бо ні творець, ні те, що він творив, не відали, що вони творять.
Борис Грінченко – Під тихими вербами
Праворуч тік із стодолою великою, ліворуч біля його комора добра, а коло неї хліви й повітки; ще лівіше, трохи віддалік, хата, а зараз од неї починався і йшов аж униз сад. … Грицькові дало поміч товариство: Зінько, Васюта, Карпо та сам Грицько як заходились учотирьох, то так і перелетів хліб з поля на тік до Грицька.
СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями
А ти тікай, бо посадить – чиста напасть! … Тікать нужно! … (Хоче тікати, але Голохвостий заступа дорогу). … Тим часом Голохвостий, оправившись, хоче тікати. … Голохвостий кинувся було тікати, але Секлита не випустила піджака, так що він аж злетів з одного рукава. … Тепер, Прокопе Свиридовичу, бери шапку та й тікай мерщі з хати!
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2
Один, тікаючи, перечепився через нерухоме тіло Меррі, огидно вилаявся та впав; гоблін з углуківців миттю підскочив та рубонув його. … Та не галасуй і не роби спроби тікати. … Вони відразу хвіст підібгають – та тікати, а Біловолосі на рівнині всіх легко під копита пустять… Не заперечую, північні жителі бачать поночі, мов дикі коти.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ
і, присоромлений власною дрібнодухістю, щось бурмотить, устає й іде, тікає від жінки, як від страшної реальності… … Він (чи не він), тікаючи від холодного жорстокого світу, забіг у маленьку церковцю і стояв, зігріваючи душу палахким пломінням свічок… … Переляканий Ізяслав з купкою кінних дружинників тікає з Києва.