Результати пошуку слова: Тік-тік

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Встряг у бій я до загину,- Вдарю раз – ніхто не встане, не спинити крові плину; Розсічу кого – той пада, мов сакви, коню на спину; Де з'явлюся – всі тікають, і мені немає впину. … Тільки він хай не відходить, не тікає геть від люду. … Геть тікай ти, божевільний, лютий, зганьблений, зухвалий!

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Вони їхали вулицями Константинополя дуже довго, перед ними з обох боків у півтемряві виникали й тікали назад будинки, кипариси, пам'ятники й колони. … і в найдовшу зимову ніч у звірячих шкурах, зі зброєю в руках виходили на сніги, загрожували злим богам, палили вогні, щоб боги темряви тікали.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Тікати треба… Петро розігнув спину й так, випроставшись, подивився довгим поглядом на молодика… Той зніяковів, він помітив вищі відзнаки на ковнірі в Петра й розгубився зовсім. … Але ж треба тікати!.. … –  Тікати зовсім не треба, – … Це вона скінчилася, як іти в один бік, як тікати.

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

Тікай, он ще один товарняк іде! … тут і м’яса не хоче, тікає від танка світ за очі, бо смерть свою чує. … Опинившись за межами пасіки, стрімголов кидаємось тікати в темноту. … За кілька хвилин ми вже тікаємо, відступаємо в глибінь степу, через проса, через соняшники.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

–  Тікаймо! … Я тоді саме начитався Майн-Ріда… та так начитався, що мені заманулось тікати з двома товаришами в Америку, та тільки я не знав, кудою їхати: чи суходолом, чи морем. … «Хоч бери шапку та тікай! … – Саню, ти тікаєш од свого щастя, –

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев

Posted on by / 0 Comment

Інші пишуть, щоб поживитися на війні, в якій вони не брали участі,- ті, що тікали в тил, щоб скоріше повідомити новини з фронту. … – Особливо після того, як він витримав стільки ар’єргардних боїв, тікаючи з якогось російського міста. … I, прошу тебе, ніколи не тікай від мене.

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

Ніби жуки з відшліфованими надкрилками, вони тільки й очікували на ту мить, коли їм дадуть команду злетіти… Вона тікала стрімко, але ніхто з нас, мабуть, не був упевнений, що їй пощастить заволодіти одним з елів. … Ми вийшли в ніч, розцвічену мерехтінням живих вогнів: зелені й червоні стовпи світла повисали над нами і тікали геть.