Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Мені лишалося тільки мовчки вивчати цього великого чоловіка, великого не тільки тілом і словами, в чому не могло бути сумніву, але й ділами, про що свідчила його висока нагорода. … Потім я вдарився об землю, і була вона ніби й не тверда – м'яка, але було її так багато, що моє тіло не знесло того удару, і я поринув у забуття.