Володимир Винниченко – Відродження Нації Posted on by / 0 Comment легкий, гнучний, податливий; він, налітаючи на якусь тверду стіну, й сам не розбивався й нічого не розбивав; він угинався тим боком, яким ударявся об стіну, приливав до неї й одстрибував у другий бік; там теж угинався, зрівнювався з стіною, й знову одлітав.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її! … Столи їх угиналися; багаті й бідні, здалека й зблизька, кріпилися на їх хлібі.
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment Радникова так і здригнулась при його словах; було по ній видно, що вона угиналась під їх тягарем. … Вона притисла затомлені руки, неначе в глухій розпуці, до чола, згадала минувшість, подумала про будучність і під ваготою думок немов угиналась….
Остап ВИШНЯ – Самостійна дірка – Усмішки, фейлетони Posted on by / 0 Comment Срібні остроги в лозину впиваються, боки в лозини від острогів угинаються… Приїхав.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Визирнувши, я побачив чотирьох вбраних у каптури мужів, що аж угиналися від ваги чорних саквояжів. … Частини поскладав назад до шухляд на полиці комори, зірвав із кульмана плани, подер їх на шматочки, сів за стіл, що аж угинався під купою філософсько-етичних книг, і тихо зітхнув.
ВОВЧОК Марко – Три долi Posted on by / 0 Comment Хто вже був у бувальцях, то зараз i зробив так, не вповаючи на безневиннiсть свою, а хто угинавсь, той сидiв довго.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя – біле воно в неї та рум’яне, мов те яблучко наливчате, й тіло – недавно ще шорстке та жилаве, пом’якшало, налилося; руки й ноги – мов ті кругляки виточені, кругом груди – в обійма не вгорнеш, а стан круглий – рукою не обхопиш… Як іде Марина, то й земля під нею угинається!
Шарль Перро – Казки Posted on by / 0 Comment Якось Вередуха та Цокотуха помітили під вікнами замку чудові дерева, гілки яких аж угиналися від соковитих слив та абрикосів.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment одказав, угинаючись. … -гукнула та, угинаючись, i стусонула москаля кулаком межи плечi.
